Стоїть у ружах золота
колиска.
Блакитні вії хата
підніма.
Світ незбагненний
здалеку і зблизька.
Початок є. А слова ще
нема.
Ще дивен дим, і хата
ще казкова,
і ще ніяк нічого ще не
звуть.
І хмари, не прив'язані
до слова,
от просто так -
пливуть собі й
пливуть.
Ще кожен пальчик
сам собі Бетховен.
Ще все на світі гарне
і моє.
І світить сонце оком
загадковим.
Ще слів нема. Поезія
вже є.
Ліна Костенко
Учні 5-Б класу
долучилися до вшанування сучасного українського слова. Кожен вірш Ліни Костенко
– це історія, це відчуття, це життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар