Під час Національного тижня поезії долучаємося до проєкту "Бінго української поезії". Інститут книги сформулював 7 категорій поезії і пропонується розповісти про улюблені поезії, обравши одну з категорій або охопивши усі – по одній на кожен день тижня читання.

1 день – Голос українського війська

2 день – Голос класики

3 день – Голос дому

4 день – Голос покоління

5 день – Голос дитинства

6 день – Голос серця

7 день – Голос музики

#ТижденьПоезії2025

Під час Національного тижня поезії долучаємося до проєкту "Бінго української

поезії".

День 1. ГОЛОС УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА

Пропонуємо почитати поезію Максима Кривцова, Павла Вишебаби, Валерія Пузіка та Вікторії Амеліної

Макси́м Олександрович Кривцо́в (позивний «Далі»; 22 січня 1990, м. Рівне — 7 січня 2024, Харківська обл. український поет, фотограф, громадськийдіяч, доброволець, військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно). З початком повномасштабного російського вторгнення вступив до лав Збройних сил України. Служив кулеметником в ССО. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Херсонщину, Луганщину і Донеччину.

Разом з Максимом 7 січня 2024 року загинув і його рудий кіт, якому він присвятив вірш. 11 січня відбулося прощання з військовим у Михайлівському Золотоверхому соборі, а потім на Майдані Незалежності в Києві. Похований 12 січня в рідному місті Рівне на Алеї Героїв.

Павло́ Олекса́ндрович Вишеба́ба (нар. 28 березня 1986 року, м. Краматорськ, Донецька область, УРСР) — письменник, військовий, музикант. Відомий також завдяки зоозахисній діяльності. Після початку повномасштабного вторгнення вступив у лави 68-мої окремої єгерської бригади. З 2022 року командир відділення польового вузлу зв'язку. У 2022 видав збірку віршів «Тільки не пиши мені про війну», яка за рік двічі перевидавалася. Перший тираж збірки у 15 тисяч екземплярів був розпроданий за 15 днів у грудні 2022 року. Друге доповнене видання збірки вийшло друком у лютому 2023 року.

Вале́рій Бори́сович Пузік (23 червня 1987, с. Теліжинці Хмельницької області) — український художник, письменник, режисер. Автор книг «З любов'ю — тато», «Бездомні пси», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «Шахта. Ранкове зведення», співавтор книги «Наші Котики. Бліндаж». З березня 2022 року перебуває в лавах Збройних Сил України. Валерій малює картини на ящиках від боєприпасів. Вони є в приватних колекціях США, Канади, Великобританії, Швейцарії, Аргентини, Франції, Польщі, Іспанії, Німеччини, України тощо. Внаслідок обстрілу російськими військами Харкова 23 травня 2024 року загорілася друкарня Factor druk. Серед знищених книжок - майже увесь наклад книжки «Мисливці за щастям» Валерія Пузіка. Вціліло всього 200 примірників.

Амеліна Вікторія Юріївна Амеліна (до шлюбу Шаламай; 1 січня 1986, Львів — 1 липня 2023, Дніпро) — українська письменниця та громадська діячка. Кавалерка ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно), лауреатка премії Конрада. З початку російського вторгнення в Україну Вікторія Амеліна доєдналася до громадської організації Truth Hounds, яка документує воєнні злочини. У вересні 2022 року саме Вікторія Амеліна знайшла захований в саду щоденник закатованого росіянами Володимира Вакуленка в с. Капитолівка на Ізюмщині. Вікторія Амеліна загинула 1 липня 2023 року внаслідок поранення, отриманого під час ракетного обстрілу росією Краматорська. Окрім неї, обстрілом були вбиті ще 12 людей, 64 отримали поранення.