Ура ! Осінні канікули!!!

                          

Осінні канікули – це пора, на яку очікує кожен школяр, адже це перша можливість відпочити у  цьому навчальному році. Це всього тиждень, але його слід провести цікаво й корисно, не просиджуючи усі канікули перед телевізором чи комп’ютером.

 В цей час найдеться безліч занять для цікавого проведення часу, є можливість погратися на вулиці, або поганяти на велосипеді, відвідати театри, музеї, зайнятися улюбленими справами. Але подорожі можуть навчити нас більше. Тому, що це - нові емоції та знання, свіже  повітря, простір і звуки природи, які допоможуть відпочити від міської метушні, зарядитися здоров'ям і хорошим настроєм; подорож по цікавій карті рідного краю. Кожен новий крок - нові відкриття і враження, нові місця і знахідки. Подорожуючим належить дізнатися найпотаємніші таємниці Землі і навчитися навичкам справжніх мандрівників.

30 жовтня  учні 6,7 та 10 класів нашої школи були з екскурсією на геофізичній станціії у Троснику.  Нас зустрів її керівник Василь Васильович Ігнатишин, котрий люб’язно погодився провести для нас екскурсію.

Станція була збудована 1986 року. Вона є відносно новою, адже першу у нашому краї відкрили 1934 року в Ужгороді ще Чехословацький уряд. А за СРСР – у Рахові у 50-х роках. У будівництві Тросниківської станції нинішній її керівник сам брав участь, а потім очолив її. Відтоді й фіксує всі підземні поштовхи.
Василь Васильович розповідає, що вимірюють силу поштовхів за допомогою сучасного сейсмічного приладу ДАС-04 – останньої розробки українських вчених. Цими цифровими приладами облаштовані всі пункти досліджень на Закарпатті. Вони зв’язані з комп’ютерами, тому збільшена точність отриманої інформації, оперативність її передачі. Однак фіксація землетрусів – не єдине, чим займаються науковці. У Троснику вимірюють також електромагнітну емісію та проводять метеорологічні спостереження – швидкість і напрям вітру, вологість повітря, атмосферний тиск, температуру. Причому робиться це все щогодини – частіше, аніж на метеорологічних станціях. Прилади працюють безперервно. Навіть, якщо зникає електронна напруга, вони мають автономне живлення, завдяки якому можуть працювати кілька годин. Давніше, коли відключали світло, бувало, й на добу, то прилади зупинялися. Станції на Закарпатті працюють надійно, без збоїв і за якістю досліджень нічим не поступаються закордонним. Прогулялися ми і парком, де розміщено багато різних приладів.

Потім ми продовжили подорож і відвідали буйволячу ферму. Так, так. Мало хто знає, що у Виноградові по вулиці Першотравневій  «мешкає» стадо дивовижних велетів – більше як 50 голів карпатського буйвола, за якими доглядають і виготовляють сирно-молочну продукцію. 

Це і дійсно зникаючий вид тварин, яких у нашому краї залишилося зовсім небагато.  В асортименті є декілька видів сирів з буйволячого молока, а також сметана, творог. Сир «Панір» (адегейський) виробляється з натуральним лимонним соком. Плавлених сирів виготовлено без жодних хімічних добавок – тільки свіжі домашні яйця, роблять його і з кропом. Вишуканий, ніжний смак у сиру моцарелла. Є  тут і такі сири, які відстоюються 1-2 місяці при чітко витриманому температурному режимі. Тож виробляють буйволячий молочно-кислий сир, сир овечий, бринзу, вурду овечу (рікотто) і, безперечно, надзвичайно поживне буйволяче масло. Пропонують тут туристам і сало свині мангалиці, ковбаси з мангалиці, барана і цапа. Все – натуральний екологічно-чистий продукт, виготовлений традиційним ручним способом.
Це одна із п’яти найкращих сироварень Закарпаття.

Канікули – це завжди добре. Особливо радує тиждень відпочинку від шкільних занять в кінці жовтня, коли холоднішає і псується погода. Осінь  розкидала всюди свої  яскраві різнокольорові фарби. Погода – прекрасна: то дощить, то сніжить, то вітер віє, а  то сонце сяє. Ось переконайтесь із фото звіту.